Коли спори про перспективи російської оборонки доходять до танкової галузі, алармісти, як завжди, використовують стандартний набір доказів. В першу чергу це претензії до «нескінченним» модернізаціям «застарілого» Т-90 і стогони щодо танка «Чорний орел», який, на їх думку, обов’язково повинен піти в серію. Інакше — все пропало.

Ще іноді доводиться чути претензії на тему двигунів. Мовляв, новий дизель для російських танків вже розробляється-розробляється більше 20 років, так ніяк не розробиться. І вже на базі цього висловлювання зводиться ціла логічна конструкція на тему… Самі знаєте, на яку.

Тільки цих самих алармистов можна називати тільки любителями техніки, а безпосередньо розробкою займаються професіонали. Танкові двигуни у нашій країні конструюють професіонали з челябінського ГСКБ «Трансдизель». Логічно було б поцікавитися на тему двигунів майбутнього у представників підприємства, а не у різних самодіяльних експертів.

Цим питанням і турбувалися в журналі «Арсенал. Військово-промислове огляд». У п ’ ятому номері журналу за поточний рік були наведені слова генерального директора «Трансдизеля». Мурзіна, згідно з яким новий двигун серії 2В, що отримав позначення А-85-3, вже існує і пройшов весь ряд випробувань, від ресурсних до ходових. На момент інтерв’ю було виготовлено 16 нових двигунів.

Нещодавно ГСКБ «Трансдизель» опублікувало характеристики двигуна А-85-3 (іноді позначається як 2А12-3, 12ЧН15/16 або 12Н360). Це чотиритактний дизельний двигун рідинного охолодження. 12 циліндрів розміщені по Х-образної схемою і мають загальний обсяг майже 35 літрів. Є газотурбінний турбонаддув. Суміш утворюється шляхом безпосереднього вприскування палива. Ступінь стиснення в циліндрах — 11. А-85-3 видає до 2000 об/хв і розвиває номінальну потужність 1500 к.с. Якщо використовувати форсування, то двигун може дати до 2,2 тис. к.с. При цьому вказується можливість «зняття» форсування, що знижує потужність до 1200-1300 л.з., але значно підвищує ресурс двигуна.

Скажемо прямо, характеристики пристойні. Однак виникає питання: чому ці двигуни не ставлять на, наприклад, нову версію Т-90 з буквами «МС» у назві? За ідеєю, це повинно ще більше поліпшити танк: модернізація будь-якої військової техніки зараз, само собою, по -, як і раніше вимагає поліпшення не тільки електронної апаратури, але і механічних частин машини. Звичайно, можна зробити й так. Якщо б не одне «але». Двигун А-85-3 спочатку замислювався як абсолютно нова силова установка для абсолютно нових танків, таких як прийдешня «Армада». Можна оснастити їм і Т-90, але цей крок може не виправдати себе. Щось подібне вже було в середині 80-х. Тоді на досвідчений танк «Об’єкт 187» намагалися встановити 16-циліндровий Х-образний движок. Спроба в конструктивному плані вдалася, але в серію так і не пішла. Справа в тому, що двигун 2В-16 зажадав радіатори великих розмірів, що позначилося на розмірах всій корми машини. Може бути, «обновка» у деяких сенсах того і коштувала, але економічно і технологічно вона виявилася невигідна. Подальші роботи показали, що дизелі могутніше 1600-1650 л.с. вимагають таких розмірів радіатора, що набагато простіше і вигідніше поставити менш вибагливий двигун, нехай навіть і ціною зниження потужності. Так і не варто забувати, що існуючі двигуни, наприклад-92С2 танка Т-90, повністю відповідають сучасним вимогам і не мають серйозних нарікань. З цього приводу можна згадати випробування танка Т-90С в Малайзії. Тоді танки ганяли по всіх типах доріг, по пересіченій місцевості, по піску і затопленим рисових полях, на них форсували водні перешкоди завглибшки до півтора метрів і тримали движки на холостому ходу по 8 годин. І все це в тропічних умовах: температура близько 40° і вологість до 90-95%. Після всіх цих знущань двигуни залишилися в задовільному стані, а всі неполадки можна було ліквідувати силами екіпажу при використанні що перевозиться комплекту запчастин.

Ще один аргумент проти оновлення силової установки «старих» танків. Дослідження в області моторобудування для бронетехніки показали, що в умовах реальної експлуатації найбільш ефективним в економічному й технічному плані є двигун, який забезпечує питому потужність в межах 20-25 л.з./т. Менша кількість «конячок» на тонну ваги машини не дасть танку потрібної рухливості, а більше призведе до перевитрати пального. Для танка Т-90 з його 46 тоннами бойової маси, таким чином, цілком вистачає тысячесильного двигуна-92С2 і питомої потужності близько 21-22 к.с./т.

Так що на вже освоєних у виробництві танках можна і потрібно залишити ті механізми, які вже є або в перспективі ставити на них модернізовані варіанти «старих» двигунів. А мотор А-85-3, як уже говорилося, буде встановлюватися на перспективні машини.

Але не можна обійти і ложку дьогтю: чому ж робота над двигуном зайняла два десятиліття? Відповідь очевидна: перша половина цього терміну припала на «веселими» 90-е з їх «любов» до оборонного комплексу і стабільному і традиційного недофінансування. Наслідки тих часів відчуваються і в моторобудування. Так, наприклад, В. Мурзін ще в 2007 році в корпоративному журналі ГСКБ «Трансдизель» зазначав, що вітчизняні двигуни відстають від зарубіжних в області систем подачі палива і повітря. Саме розвиток цих частин двигуна і дозволяє закордонним розробникам покращувати характеристики двигунів розробки 70-80-х років минулого століття до прийнятного сьогодні рівня. Крім того, за кордоном спостерігається явна тенденція з розробки високих обертів дизелів з відносно малим об’ємом. Мурзін вважає, що наздогнати конкурентів хоча б за повітряним і паливних систем можна тільки шляхом створення окремих КБ, які будуть займатися тільки цієї «частиною» двигунобудування.

Однак це питання, нехай найближчого, але майбутнього, а-85-3 вже готовий до серійного виробництва.